3 вересня
в рідному селі Саранчуках рідні, близькі і громадськість прощалися з
заступником Голови Проводу ОУН Іваном Гавдидою.
Колючий холодний
вітер пронизував до кісток, але невимовний біль по втраті пронизував серця.
Люди не приховували і не стримували сліз - Івана любили і поважали односельці, виборці,
друзі, побратими по справі. Та і не можна було не любити цю життєрадісну, веселу
і надійну людину, вірного друга і мудрого порадника.
Море квітів,
вінків, маєво хоругв і знамен з траурними стрічками, дорога, встелена пелюстками
квітів, церковні дзвони, останні сальви, прибита горем родина, сковані тугою обличчя...
Попрощатися і провести в останню дорогу друга Івана злетілися побратими з різних
регіонів України: з Києва, Львова і Тернополя, Івано-Франківська і Волині, Запоріжжя
і Харкова, Закарпаття і Сумщини... Віддати останню шану провідникові і
наставнику прибули пластуни і сумівці, членство Молодіжного Націоналістичного Конгресу
і "Вертепу". Тисячі людей: депутати рад різних рівнів, членство і керівництво
ОУН, блоку "Наша Україна", УНП, СНПУ, Товариства політв'язнів і репресованих,
"Просвіти", земляки-односельці... - всі відчували вагу непоправної втрати.
На Вічний Спочинок
Івана поклали на найпочеснішому місці - коло сільської церкви, поряд з керівниками
ОУН, закатованими НКВД в сорокових роках. Він, як і вони, виконав свій обов'язок
перед Нацією і ОУН, будучи вірним і зразковим націоналістом до останнього подиху.
На панахиді слово про Івана виголосили священик місцевої церкви, Голова Проводу
ОУН Андрій Гайдамаха (виступ друкується), друзі Михайло Ратушний і Володимир Петровський,
народні депутати Олег Гуменюк, Ярослав Джоджик, Іван Стойко...
У виступах
щиро і правдиво згадували Івана, ким він був, що зробив, що би міг зробити для
людей... Також прозвучало багато питань: чому, хто, як? Годі на них сьогодні відповісти,
але знаємо напевно:
З відходом
Івана Михайловича Гавдида Україна втратила свого вірного сина, людину з великим
серцем і чистою душею, здібного політика і мудрого лідера.
Іван загинув
за Україну, а не внаслідок "серцевого приступу", як це поспішили оголосити
ще до завершення слідства деякі "жовті" ЗМІ. Його підло і підступно
вбили.
Господня
кара на тому світі неодмінно настигне вбивць, але ми все мусимо зробити для
того, щоб вони не оминули справедливого суду на землі.
Спи спокійно,
дорогий друже, пам'ять про тебе не згасне в наших серцях, ми продовжимо твою
справу. Прости і прощавай...
Віктор Рог
