Доля кращих вести нарід. І саме ці, обрані й покликані, потрапляють першими під удар ворога. Україна раз по раз втрачає кращих своїх дочок і синів. А пекучі питання - ЧОМУ? і СКІЛЬКИ ЦЕ ЩЕ ТРИВАТИМЕ? - пульсують у змученому болем від важкої втрати мозку.

Родина втратила сина, чоловіка, батька, брата. Ми втратили друга. Націоналістичний рух втратив Провідника. Бо ні для кого не секрет, що Іван був не просто заступником Голови Проводу ОУН. Він був двигуном Організації, її майбутнім. Його внесок в активізацію діяльності націоналістичного руху після X Великого Збору дуже великий. Іван був хорошим стратегом і тактиком. Очоливши в середині 1990-х років Тернопільську обласну організацію КУНу, він за кілька років зробив її однією з найпотужніших партій в області (а в що зараз перетворився КУН, ми добре бачимо). Ефективне проведення двох виборчих кампаній - 1998 і 2002 років особливо підкреслюють професійність Івана як політика. Політика, насамперед, чесного, морального і справедливого. Іван твердо йшов обраним шляхом. І виростав. Це була не кар'єра - це була повсякденна і напружена праця для рідного народу. Праця, в якій він не шкодував ні часу, ні здоров'я. Ні життя...

В своїй діяльності Іван завжди робив ставку на молодь. Адже й сам залишався таким в свої неповні 37... Інтуїтивно відчуваючи майбутню кризу в націоналістичному русі, яка була закладена ще в основі творення КУНу, і, згодом, була активізована нездоровими амбіціями деяких лідерів, а також підігріта ззовні. Гавдида став ініціатором створення Молодіжного Конгресу Українських Націоналістів, який мав згуртувати молодь у КУНі. Багато хто тоді, в 1998 році, вважав це непотрібним. Більше того, велика частина делегатів Установчого З'їзду МКУНу взагалі не розуміла, нащо їх зібрали. Але за два роки МКУН став організацією. Причому доволі дієвою. І коли криза таки охопила КУН і реальну владу в ньому захопили люди, далекі від націоналістичних принципів, то МКУН, змінивши назву на Молодіжний Націоналістичний Конгрес, продовжив поступ націоналістичного руху в Україні, перетворившись сьогодні па серйозну силу. Заслуга Івана в тому, що він зумів не тільки зберегти здорову, не заражену бацилами інтриганства та особистої вигоди, частину Конгресу Українських Націоналістів, а й усіляко підтримував МНК надалі, справедливо вбачаючи в молоді рушійну силу націоналізму як політичної сили. Недарма МНКівці з гордістю називають сл. п. друга Івана Гавдиду "Хрещеним батьком Молодіжного Націоналістичного Конгресу".

На часі були нові плани, нові надії та сподівання. Та нагла рука вбивці обірвала молоде життя... Його вбила сьогоднішня система. Бо він, його Ідея і Чин, були їй небезпечні. Ворог знав, коли і кого бити. Так як в 1938 році в Роттердамі, від рук московського вбивці, напередодні великих випробувань, що постали незабаром перед Україною, загинув Провідник ОУН полковник Є. Коновалець, так сьогодні ворожа рука забрала в нас заступника Голови Проводу ОУН друга "Лісового". А Українська Нація знову опинилася перед випробуванням долі: московський окупант знову посягає на нашу незалежність.

Раз у раз Україна в жорстокій борні втрачає своїх синів і дочок. У воєнний і мирний час. Але на їх місце стають тисячі. Як казковий птах Фенікс, ми відроджуємося. І продовжуємо боротьбу. Сьогодні ми не маємо права на поразку. Ми приречені перемогти, якщо хочемо жити в цьому світі. А ми хочемо і переможемо. Сл. п. друг Іван вів нас до Перемоги, Він своїм життям вказав нам правильний шлях, став для нас прикладом справжнього Націоналіста - Українця з великої літери.

"Пімсти смерть Великих Лицарів" - гласить 5 Точка Декалогу Українського Націоналіста. Нашою помстою за сл. п. друга Івана Гавдиду - "Лісового" повинна стати Українська Самостійна Соборна Держава, яку ми збудуємо, втілимо мрію Побратима в життя.

М. Грушівський