Перегортаю пам'яті листки

Відіграних уже тремких мелодій

Колись — й Тепер. Контрастних два світи.

Між ними — час. Могутній тихий злодій.

Перетрясаю подумки гадки —

Суцвіття дум, обточених роками,

Де кожен день дає свої взнаки,

Мережачись в спогади стежками.

Перекладаю стосики світлин.

На них — близькі, й такі далекі люди,

І — гіркота від втрати тих хвилин,

Бо разом з нами їх уже не буде...

Переглядаю кадрики-кіно:

Неспокій, пошук, радість, — біль утрати...

А Майстер Час верстає полотно,

І скільки серій ще? Кому дано це знати?

Переплітаю днів кригкі рачки,

Нанизую хвилину до хвилини.

Всевладний Злодій стиха зазира

В тремких думок розсипані  раплини.

 

Наталка Гавдида квітень,1997 року.